![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
nataliachornaОригинал взят у ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
bilozerska в Щоб не було соромно перед мертвими і живими
Це - наші загиблі.
Не всі, а лише ті, чиї фото були в мене під рукою.
З деякими з них я дружила, з деякими навіть не була знайома. Але в кожного з них були близькі, які їх любили.
Усі вони - мешканці всіх регіонів України - загинули за український Донбас. За перемогу у російсько-українській державницькій війні - за право нашої держави за існування.
Вони гинули не за (про)російську Україну, яку ми отримаємо, як тільки окуповані території проведуть вибори і отримають офіційне право блокувати усі ініціативи нашої держави, невгодні Кремлю.
Такого не було ні при Кучмі, ні при Ющенкові, а коли щось подібне спробував зробити Янукович - стався Майдан.
Якщо ми допустимо вибори і "особливий статус" - уся пролита кров, починаючи з Майдану, пролита марно. 25 років незалежності - коту під хвіст.
Спочатку перемога, потім процес, аналогічний денацифікації у післявоєнній Німеччині, а потім, років через 5, і вибори. Не раніше. Тоді - український Донбас без "п'ятої колони". Тоді - не соромно. Не соромно перед світом, перед загиблими, перед їхніми і нашими дітьми, перед нашими співгромадянами, яких ми покинули там, як непотріб, а вони, ризикуючи життям, щодня передають нам інформацію і чекають нас, чекають на український прапор у Донецьку й Луганську.
Уроди, які прикидаються, що займаються політикою, а насправді роблять бізнес за рахунок нашої держави - ніколи не опускатимуть очей перед мертвими на фото і перед живими дітьми. Це робити нам - усе життя, якщо ми зараз дозволимо їм програти цю війну.
Прошу репосту.
bilozerska в Щоб не було соромно перед мертвими і живимиЦе - наші загиблі.
Не всі, а лише ті, чиї фото були в мене під рукою.
З деякими з них я дружила, з деякими навіть не була знайома. Але в кожного з них були близькі, які їх любили.
Усі вони - мешканці всіх регіонів України - загинули за український Донбас. За перемогу у російсько-українській державницькій війні - за право нашої держави за існування.
Вони гинули не за (про)російську Україну, яку ми отримаємо, як тільки окуповані території проведуть вибори і отримають офіційне право блокувати усі ініціативи нашої держави, невгодні Кремлю.
Такого не було ні при Кучмі, ні при Ющенкові, а коли щось подібне спробував зробити Янукович - стався Майдан.
Якщо ми допустимо вибори і "особливий статус" - уся пролита кров, починаючи з Майдану, пролита марно. 25 років незалежності - коту під хвіст.
Спочатку перемога, потім процес, аналогічний денацифікації у післявоєнній Німеччині, а потім, років через 5, і вибори. Не раніше. Тоді - український Донбас без "п'ятої колони". Тоді - не соромно. Не соромно перед світом, перед загиблими, перед їхніми і нашими дітьми, перед нашими співгромадянами, яких ми покинули там, як непотріб, а вони, ризикуючи життям, щодня передають нам інформацію і чекають нас, чекають на український прапор у Донецьку й Луганську.
Уроди, які прикидаються, що займаються політикою, а насправді роблять бізнес за рахунок нашої держави - ніколи не опускатимуть очей перед мертвими на фото і перед живими дітьми. Це робити нам - усе життя, якщо ми зараз дозволимо їм програти цю війну.
Прошу репосту.