nataliachorna (![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png)
nataliachorna) wrote2016-06-19 02:36 pm
nataliachorna) wrote2016-06-19 02:36 pm
Націонал-лібералізм
Оригинал взят у ![[livejournal.com profile]](https://www.dreamwidth.org/img/external/lj-userinfo.gif)
reznichenko_d в Націонал-лібералізм
На початку ХХ сторіччя теоретики марксизму вважали новонароджений націонал-соціалізм нежиттєздатним історичним парадоксом. Адже згідно догм Пророка (К.Маркса) побудова комуністичного суспільства можлива тільки після кривавої світової пожежі, на горе всім буржуям, тобто після перемоги світової соціалістичної революції. Між тим, коли молода "країна робітників та селян" (СРСР) зіштовхнулася із необхідністю перейти від марксистської теорії до практики, тобто до створення "нового суспільства", в 1925 році, на XIV з'їзді ВКП(Б) було проголошено курс на "побудову соціалізму в окремо взятій країні", який і став офіційною доктриною. Паралельно в Італії, Німеччині та деяких інших країнах йшла побудова своїх власних соціалізмів. "Історичний парадокс" обернувся історичною реальністю.
Коли ми - громадський рух "Новий Вогонь" - проголосили свої цінності "націонал-ліберальними", політологи-теоретики також заговорили про нежиттєздатність і парадоксальність цього конструккту. Лібералізм, мовляв, не може бути національним, бо ліберальна теорія заперечує поняття нації.
А ми відповідаємо: нам плювати на ліберальну теорію і ліберальних теоретиків. Нам просто подобаються здобутки ліберального суспільства - громадянська свобода, права і відповідальність, нам подобаються вільні й сильні громадяни. Водночас нам подобається українська нація - гартована Майданом спільнота, яка має одну на всіх історичну долю. І ми мріємо, щоб саме ця спільнота здобула всі можливі громадянські права, які вона заслужила роками боротьби.
"Свобода для своїх", - такий наш принцип. Решта світу хай хоч один одним торгує, їх право.
reznichenko_d в Націонал-лібералізмНа початку ХХ сторіччя теоретики марксизму вважали новонароджений націонал-соціалізм нежиттєздатним історичним парадоксом. Адже згідно догм Пророка (К.Маркса) побудова комуністичного суспільства можлива тільки після кривавої світової пожежі, на горе всім буржуям, тобто після перемоги світової соціалістичної революції. Між тим, коли молода "країна робітників та селян" (СРСР) зіштовхнулася із необхідністю перейти від марксистської теорії до практики, тобто до створення "нового суспільства", в 1925 році, на XIV з'їзді ВКП(Б) було проголошено курс на "побудову соціалізму в окремо взятій країні", який і став офіційною доктриною. Паралельно в Італії, Німеччині та деяких інших країнах йшла побудова своїх власних соціалізмів. "Історичний парадокс" обернувся історичною реальністю.
Коли ми - громадський рух "Новий Вогонь" - проголосили свої цінності "націонал-ліберальними", політологи-теоретики також заговорили про нежиттєздатність і парадоксальність цього конструккту. Лібералізм, мовляв, не може бути національним, бо ліберальна теорія заперечує поняття нації.
А ми відповідаємо: нам плювати на ліберальну теорію і ліберальних теоретиків. Нам просто подобаються здобутки ліберального суспільства - громадянська свобода, права і відповідальність, нам подобаються вільні й сильні громадяни. Водночас нам подобається українська нація - гартована Майданом спільнота, яка має одну на всіх історичну долю. І ми мріємо, щоб саме ця спільнота здобула всі можливі громадянські права, які вона заслужила роками боротьби.
"Свобода для своїх", - такий наш принцип. Решта світу хай хоч один одним торгує, їх право.