Про М.

Оригинал взят у bilozerska в Про М.

М. на війні з перших днів. Прийшов дитиною, зараз - матьорий воїн. Із вродженим почуттям справедливості і абсолютним невмінням брехати.
Такий зовсім-зовсім простий хлопчик з організацією психіки, як у професорського сина, з тонкими рисами обличчя, в якому є щось шляхетне - думка в очах... Думаю, кожному такі зустрічались, а на війні особливо.

Він не з реготунів - серйозний такий, флегматик, часто по-дорослому чимось невдоволений.

Біля нього тричі розривалися - постріл з РПГ, 82-а міна і ПМН. Ті, хто були поруч, гинули або отримували серйозні поранення, він - тільки легку контузію. На четвертий раз він зняв собою ОЗМку. Вона вистрибнула, перелетіла через їхні голови і не вибухнула. (Дуже задоволений, притяг від неї стакан: "Буде пивна кружка"). На п'ятий - удвох з товаришем пішли до командира, залишивши чотирьох в посадці. Тільки трохи відійшли - прилетіла міна, троє загиблих, один важкопоранений...

Тьху-тьху-тьху - стучу по дереву...

Весь час, коли він не воює і не спить, він розмовляє по телефону зі своєю дівчиною. Сам, до речі, родом західняк, а дівчина в нього тутешня, з Донбасу.

Вчора їхню безкінечну розмову перервав ворожий АГС... Ні, було не так. На воги, які кучненько лягли по нашій будівлі, не було звернуто жодної уваги. Але пацани, які чергували на посту, помітили в нічник ворожого корегувальника, який тусив непристойно близько від наших позицій.

"О, то я його зараз вогом в*бу", - не мудрствуючи лукаво, вирішив М. Сказав дівчині, що його кличуть і він подзвонить за півгодинки, узяв свій АК з підстволом (АК не простий, а історичний, його історія буде мною написана після війни), запхав до кишені парочку вогів і по-домашньому, в гумових капцях, поліз на горище... Пацан сказав - пацан зробив. Ще кілька кулеметних черг з нашого боку - і решту ночі ми спали спокійно. М., схоже, не спав - спілкувався з дівчиною...

Це ми. Це наша війна. Це наша (і про нас) пам'ять завтра. Ми були саме такими, а не такими, якими будемо завтра у фільмах.

Голос Донбасса 1943 года

Оригинал взят у tyler78 в Голос Донбасса 1943 года

Обнаружил в сети прекрасный "Голос Донбасса". Обратите особое внимание на заголовок внизу: "коварный заговор демократов, ж*дов и масонов".
Точь-в-точь нынешний "вестник Новороссии", только геев не хватает.

Если вам кто-то предложит в следующий раз "услышать голос Донбасса", покажите ему это:

Апологетика Дедославия, або Бес западной помощи

Оригинал взят у gorky_look в Апологетика Дедославия, або Бес западной помощи

Создать свою религию, чтобы наваривать на ней трохи кэша, дело выгодное (согласно Хаббарду), но муторное. Иногда кажется, что проще таки на самом деле создать новый мир, чем выдумывать на ходу оправдания существующему.

Но создание не ограничивается базовой пространственно-временной демиургией, где надо тупо порезать «тогу богу» на шматки существования. Надо заниматься монтажными, строительными и отделочными работами. Космогонией – общей и частной, затем выращивать капризных живчиков, укрыв их от вредоносного влияния эволюции креационизмом. Затем самое нудное – человеководство. Нет людей – нет и кассы, ибо твари денег не имеют. Я даже не берусь описывать этот путь от стигматизации и мученичества до появления первой налички в бокс-офисе, причем даже после появления стабильного притока покупателей придется отмахиваться апологетикой от контрафактных ересей с одной стороны – и пиратского прозелитизма с другой. Все хотят ограбить бедного Бога, пользуясь отсутствием копирайта.

Честно, я бы на месте Бога, вместо мира создал бы казино. Работы меньше, а доходы стабильнее.
( Read more... )

Апологетика Дедославия, або Бес западной помощи (парт тво)

Оригинал взят у gorky_look в Апологетика Дедославия, або Бес западной помощи (парт тво)

Перекурили? Ехаем дальше.

Значительной частью мифологии Девятиватников являются апокрифы, которые с одной стороны не включаются в официальный цикл ВОВ-евангелий типа «Войну выиграл СССР», но с другой стороны качественно поддерживают мифологию. Они усиливают базовые брехописания («американцы вступили в войну, когда мы уже ее выиграли») или придают им дополнительный оттенок («мы бы и сами справились, без западной помощи»).

Отличаются апокрифы от канонических положняков тем, что не имеют фактических подтверждений или опровержений – выиграл бы войну Советский Союз без ленд-лиза? – хуйевознает, товарищ командир. Пойди, проверь. Не устраивать же ради эксперимента еще одну войну с Россией без ленд-лиза (хотя идея сама по себе интересная).
( Read more... )